Читать онлайн книгу "Заклик до любові"

Заклик до любовi
Ентонi де Мелло


Карта свiту
Медитацii, представленi у цiй книжцi, не являють собою якихось нових доктрин або просування християнськоi теологii. Цi потужнi медитацii – спогади мiстика, який бачив свiт таким, яким вiн насправдi е, – здатнi допомогти нам вирватися iз своiх в’язниць зумовленностей, якi перешкоджають у баченнi реальностi. Вони передають досвiд i шлях, яким можна йти, аби позбавитися всяких iдеологiй i бути самим собою.





Ентонi Де Мелло

Заклик до любовi

Медитацii


Книги отця Ентонi де Мелло були написанi у мультирелiгiйному контекстi, щоб допомогти послiдовникам будь-яких релiгiй, агностикам та атеiстам в iхньому духовному пошуку. Цi книги не були задуманi автором як посiбники чи наставляння католикам у християнськiй доктринi чи догмi.





Передне слово


Медитацii, представленi у цiй книжцi, не являють собою якихось нових доктрин. Не е вона також i книгою з медитацiями на християнську тематику, це спогади мiстика, надiленого вiдвагою бачити реальнiсть i через те сповненого спiвчуттям i любовi до всього сущого, котрий втiшався всiм i нiчим. У певному сенсi цi медитацii – автобiографiчнi: вони передають той болiсний шлях, яким був ведений Тонi останнi роки його життя, аби позбавитися всяких iдеологiй, аби бути самим собою.

Цi медитацii головним чином присвяченi темi любовi й перешкод на шляху до любовi: прихильностям, бажанням, жадобi – iнакше кажучи, обумовленостям i тому, як можна iх позбутися й прийти до бачення, прийти до iстинноi любовi.

Це потужнi медитацii, здатнi допомогти нам вирватися iз в’язниць обумовленостi, звiльнити нас вiд догми формулювань, якi перешкоджають у баченнi реальностi. Цi медитацii пiдводять до розумiння, що нам, аби досягти Істини, потрiбно мати серце, яке позбавиться всякого програмування, всякоi корисливостi – таке серце, що нiчого не боронить i нiчого не прагне, й через це безстрашне й вiльне.

Медитацii в цiй книжцi кинуть виклик деяким загальноприйнятим теорiям: скажiмо, що можна любити тiльки тодi, коли вас самих хтось любить i т. iн. Вони сповненi загадкових стверджень на кшталт: «ви можете любити тiльки тодi, коли самотнi; любов iснуе сама по собi, любов не мае об’ектiв» i подiбне. Тонi допомагае нам глибоко зазирнути в таiну того, що е любов.

Я не очiкую, що всi погодяться з Тонi: багато хто не захоче побачити того, на що вiн вказуе. Вiн був свiдомий, що чимало людей вiддадуть перевагу своiй тюрмi перед свободою за ii стiнами, а деякi волiтимуть просто покращити тюремнi умови. Але вiн сподiвався, що знайдуться тi, хай таких буде i небагато, кому вистачить смiливостi вирватися iз в’язницi, хто захоче побачити реальнiсть i змiнитися завдяки цьому баченню.

Можливо, хтось iз читачiв цiеi книжки звинуватить автора у тому, що вiн розглядае все пiд особистим кутом, залишивши без уваги соцiальнi, структурнi вимiри реальностi. Тонi не був слiпим у цьому вiдношеннi, вiн скорiше цiкавився тим, аби представити фундаментальне вiдношення до життя, необхiдне всiм: соцiальним реформаторам, революцiонерам, християнам, iндуiстам, атеiстам – усiм. Це вiдношення до життя у iндiйськiй традицii зветься нiшкама-карма, чи, словами самого Тонi, мiстицизмом безкорисливих дiй, котрий неодмiнно мае бути присутнiй у кожному, хто прагне долучитися до побудови бiльш справедливого i гуманного суспiльства.

Є у цiй книжцi, без сумнiву, й певнi повтори; але цих повторiв неможливо було уникнути, не пожертвувавши деякими цiнними прозрiннями ii автора.



    Джозеф Меттем, «Товариство Ісуса»
    Ахмедабад, 7 лютого 1994 року




Вступ


Тонi де Мелло, разом з Дiком Макгью та Джо Ейзпуном проводили практичнi заняття i представляли програму духовних вправ в Інститутi Садхани, що в Лонавлi. Менi пощастило мати можливiсть вiдвiдати Індiю i брати участь у великiй програмi (Максi-тренiнгу) 1985—1986 рокiв. Ми мали груповi сесii п’ять годин на день впродовж п’яти днiв щотижня. І хоча кожен iз нетерпiнням чекав тiеi години, коли можна було обмiнятися зi своею групою враженнями вiд вправ та зробленими вiдкриттями, що надихали кожного з нас, центральний момент дня припадав все ж таки на сьому годину ранку. Ще тiльки починало розвиднятися, коли Тонi представляв нам якусь оригiнальну медитацiю, що тривала приблизно двадцять хвилин. Вона була безперечно оригiнальна i щоразу нова, як ви це помiтите самi. Вiн регулярно складав кожну з них напередоднi вночi, перед тим як запропонувати ii нам. І що то була за медитацiя! Найвищого гатунку! Тi сорок людей, котрi сходилися в каплицi й чули цi незвичайнi iдеi та прозрiння, надихалися тими медитацiями, бажали говорити про них одне з одним i втiлювати iх в життя.

Вiд самого часу тiеi програми я все чекав i не мiг дочекатися, коли ж побачу тi медитацii опублiкованими. Гадаю, якщо добряче пошукати, таких медитацiй вiднайдеться щонайменш на сотню бiльше, бо ж Тонi нiколи не пропускав вранiшнiх медитацiй. Вiн отримував вiд медитацii щиру радiсть, для нього медитацiя була однiею iз багатьох приемних прикмет, що прикрашають собою день мiстика.

Отримавши перший наклад книги «Заклик до любовi», я використовував цi медитацii, проводячи духовнi ретрити (усамiтнення) бiльш нiж з п’ятдесятьма групами, щоразу з визначними результатами. Залежно вiд складу групи i особистих нахилiв учасникiв я використовував скороченi подачi й видозмiненi версii.

Кожна медитацiя в ii повнотi буде найбiльш доречною для тих, хто займаеться «Духовними вправами» Ігнатiя Лойоли, чи то в ретритi, чи коли е зручний час для духовних роздумiв.

Щодо повноi версii, то я б рекомендував ii тим, хто не знайомий iз особливостями духовноi практики Ентонi де Мелло, а також для груп iз бiльшою кiлькiстю учасникiв. Скорочена ж адаптацiя доречна у випадках, коли е певнi обмеження у часi.

Тож бажаю вам сповна насолодитися душевними почуттями й радощами в Божественнiй Реальностi, що оточуе всiх вас.



    Джеймс Р. Долан, «Товариство Ісуса».
    Рочестер, штат Нью-Йорк, США




Медитацiя 1

Мирськi почуття проти духовних


Яка ж користь людинi, що здобуде ввесь свiт, але душу свою занапастить?

    (Матвiй 16:26)

I. Згадайте той тип почуття, коли хтось хвалить вас, коли з вами погоджуються, вам пiддакують, коли вам аплодують. І протиставте його тому почуттю, що охоплюе вас, коли ви споглядаете схiд чи захiд сонця, або Природу в цiлому, або коли читаете книжку чи переглядаете фiльм, щиро насолоджуючись ними. Вiдчуйте смак цього почуття.

І порiвняйте його з першим, а саме – тим почуттям, що породжуеться всерединi вас, коли ви отримуете похвалу. Зрозумiйте, що перший тип почуття походить вiд самозвеличування, вiд самовихваляння. Це почуття мирське. Друге походить вiд самореалiзацii – це почуття духовне.

II. А от i ще одне протиставлення: згадайте той тип почуття, яке у вас бувае, коли досягнете успiху, чогось доб’етеся, коли ви дiсталися самоi вершини, виграли у якiйсь грi або взяли гору в суперечцi.

І протиставте його почуттю, яке отримуете, коли зайнятi дiлом, яким по-справжньому насолоджуетесь, яке поглинуло вас усього, якоюсь справою, що потребуе повного зосередження. І ще раз завважте якiсну рiзницю мiж мирським почуттям i духовним почуттям.

III. І ще одна вiдмiннiсть: згадайте, як ви почувалися, коли мали владу в руках, начальствували над iншими, а люди дивилися на вас знизу вверх, отримували накази вiд вас, або ж коли ви мали популярнiсть. І порiвняйте це мирське почуття з почуттям близькостi, приязнi – iз тими часами, коли ви втiшалися спiлкуванням з друзями або ж були в компанii, де панували веселощi й смiх.

А. Зробивши все це, спробуйте зрозумiти справжню природу мирських почуттiв, а саме: таких як пихатiсть, самовихваляння, самозвеличування. Вони не е природними. Їх винайшло ваше суспiльство i ваша культура, аби зробити вас продуктивним, зробити контрольованим. Цi почуття не породжують тiеi наснаги i того щастя, котрi творяться спогляданням Природи чи насолодою вiд дружнього спiлкування чи працi. Такi почуття покликанi створювати екзальтацiю, збудження та порожнечу.

Б. А потiм спостерiгайте за собою протягом дня чи тижня з думкою про те, скiльки вчинкiв зроблено вами, до скiлькох занять ви долучилися, що не заплямованi прагненням до цього збудження, цього неспокою, якi тiльки породжують пустоту, бажання уваги, схвалення, слави, популярностi, успiху або володарювання.

В. І погляньте на людей, що оточують вас. Чи е серед них бодай хтось, хто не потрапив у залежнiсть вiд цих мирських почуттiв?

Хоч би одна людина, не контрольована ними, що не прагне iх, не витрачае кожну хвилину свого повсякдення, свiдомо чи несвiдомо, шукаючи цих почуттiв?

Побачивши це, ви зрозумiете, чому люди намагаються здобути увесь свiт i, роблячи так, втрачають свою душу. Бо ж вони живуть життям, яке е порожне, бездуховне життя.

І ось одна життева притча, аби ви порозмислили над нею: група туристiв сидить в автобусi, що проiжджае повз неймовiрно прекрасних краевидiв: тут i озера, i гори, i рiчки серед зелених ланiв. Та шторки на вiкнах у цьому автобусi спущено. Тож туристи й гадки не мають, що лежить за вiкнами автобуса. І увесь час свого подорожування витрачають на нiкчемнi чвари: хто займе почесне мiсце в цьому автобусi, кому рукоплескатимуть, на кого зважатимуть. І за цим-то зайняттям iх i застае кiнець подорожi.




Медитацiя 2

Причини нещастя


Коли хто приходить до Мене, i не зненавидить свого батька та матерi, i дружини й дiтей, i братiв i сестер, а до того й своеi душi, – той не може буть учнем Моiм!

    (Лука 14:26)

I. Погляньте на свiт i побачте нещастя навколо вас i всерединi вас. Чи ви знаете, що спричиняе це нещастя?

Можливо, ви скажете: самотнiсть, гноблення або вiйна, ненависть чи атеiзм. Але ви помиляетеся.

Є тiльки одна причина нещастя: фальшивi переконання, якi маете в своiй головi, переконання настiльки поширенi, настiльки розповсюдженi й загальноприйнятi, що вам i на думку не спадало поставити iх пiд сумнiв. Через оцi фальшивi переконання ви бачите себе i свiт у викривлений спосiб.

Ваша запрограмованiсть настiльки сильна, а тиск суспiльства такий потужний, що ви буквально опинилися в пастцi сприйняття свiту цим викривленим способом. І виходу немае, тому що ви навiть не пiдозрюете, що ваше сприйняття викривлене, ваше мислення неправильне i вашi переконання фальшивi.

II. Озирнiться навколо i погляньте, чи зможете знайти хоч одну по-справжньому щасливу людину – безстрашну, вiльну вiд занепокоення, тривоги, напруження, турбот.

Вам пощастить, якщо знайдете одного такого на сотню тисяч. Вже через це одне маете поставити пiд пiдозру програми й переконання, що е спiльними для вас i для них. Але й ви також були запрограмованi на те, щоби не пiдозрювати, не сумнiватися, просто довiряти припущенням, що були вкладенi у вас вашою традицiею, культурою, суспiльством, релiгiею. І якщо ви нещасливi, то вас привчили звинувачувати себе, а не це свое програмування, не iдеi та переконання, що були успадкованi й перейнятi з культурою.

III. Все стае навiть гiрше через той факт, що бiльшiсть мае настiльки промитий мозок, що навiть не усвiдомлюе, наскiльки вони нещаснi, подiбно людинi, що снить i гадки не мае, що спить i бачить сон.

Що ж це за фальшивi переконання, котрi перешкоджають вам бути щасливим? Ось декiлька прикладiв.

А. Перше переконання: ви не можете буди щасливi без тих речей, до яких прив’язанi i якi вважаете такими цiнними.

Неправда. Немае жодноi такоi митi у вашому життi, коли б ви не мали всього, чого потребуете, аби бути щасливим.

Подумайте про це хвилинку.

Ви нещаснi з причини, що зосереджуетеся на тому, чого не маете, а не на тому, що маете саме зараз.

Б. Друге переконання: щастя настане в майбутньому.

Це неправда. Прямо тепер i зараз ви щасливi, i ви цього не знаете, тому що вашi неправдивi переконання й викривлене сприйняття тримае вас у полонi страхiв, тривог, прив’язаностей, конфлiктiв, вини й цiлоi юрми iгор, у якi ви запрограмованi грати.

Якби ви могли бачити крiзь це, то усвiдомили б, що ви щасливi i не вiдаете цього.

В. А ось iще одне переконання: щастя прийде, якщо ви спроможетеся змiнити ситуацiю, в якiй знаходитеся, i людей навколо вас.

Нi, це неправда. Ви безглуздо витрачаете так багато енергii, намагаючись заново облаштувати свiт.

Якщо змiнити свiт – це ваше життеве покликання, тодi смiливо йдiть вперед i змiнюйте його, але не плекайте нiяких iлюзiй, що це якимось чином зробить вас щасливим.

Те, що приносить вам щастя – це не свiт i не люди у вашому оточеннi, але мислення в вашiй головi.

Подiбно тому, як безглуздо шукати гнiздо орла на березi океану – так i шукати щастя у навколишньому свiтi.

Отож, якщо ви шукаете саме щастя, тодi можете перестати витрачати енергiю, намагаючись вилiкувати облисiння чи вибудувати привабливе тiло, чи змiнити мiсце проживання або роботу, суспiльство, спосiб життя та навiть iндивiдуальнiсть.

Чи розумiете ви, що можете змiнити будь-що з цього, можете мати найпривабливiший вигляд i бути найхаризматичнiшою особистiстю, жити в найприемнiшому оточеннi i бути, як i були, нещасною людиною?

І десь глибоко всерединi ви знаете, що так воно i е, але й далi витрачаете сили й енергiю, здобуваючи це, хоча й так знаете, що щастя воно вам не принесе.

Г. І ще одне помилкове переконання: якщо всi вашi бажання здiйсняться, ви будете щасливi.

Неправда. Насправдi якраз оцi бажання й прив’язаностi саме й роблять вас напруженим, розчарованим, знервованим, занепокоеним i зляканим.

Перелiчiть списком всi своi прив’язаностi й бажання i кожному з них скажiть такi слова: «Глибоко в серцi я знаю: навiть досягши тебе, я не здобуду щастя».

І замислитесь над iстиннiстю цих слiв. Досягнення бажаного може, щонайбiльше, принести спалах задоволення й збудження. Не плутайте це зi щастям.

Тодi що ж таке щастя?

Мало хто знае сам, й нiхто не зможе розказати вам про це, бо ж щастя неможливо описати. Чи можете ви описати свiтло людям, що просидiли у пiтьмах все свое життя? Можете описати реальнiсть тому, хто снить? Зрозумiйте свою пiтьму – i вона зникне; тодi ви знатимете, що таке свiтло. Зрозумiйте свiй нiчний кошмар, яким вiн е, i вiн припиниться; тодi ви прокинетесь для реального свiту.

Зрозумiйте своi фальшивi переконання, й вони щезнуть. Тодi ви пiзнаете смак щастя.

Тож якщо люди так вiдчайдушно прагнуть щастя, чому ж не намагаються зрозумiти своiх помилкових переконань?

I. По-перше, iм навiть на думку не спадае усвiдомити iхню помилковiсть чи бодай усвiдомити, що це всього лишень переконання. Вони бачать iх як факти i реальнiсть – настiльки глибоко тi запрограмованi.

II. По-друге – тому, що люди бояться втратити той единий свiт, який iм вiдомий: свiт бажань, прив’язаностей, страхiв, суспiльного тиску, напруження, амбiцiй, занепокоення, вини зi спалахами задоволення, полегшення та збудження, якi все це приносить.

Подумайте про когось, хто боiться вiдпустити нiчний кошмар – кiнець кiнцем, це единий свiт, який йому вiдомий. Тодi матимете чiтку картину, як виглядае ваше життя й життя iнших людей.

Якщо хочете достягти тривалого щастя, мусите бути готовi зненавидiти батька, матiр, навiть свое власне життя й залишити всi своi статки й надбання.

Як? Не зрiкаючись iх чи вiдмовляючись, бо ж до того, вiд чого вiдмовляешся силомiць, назавжди лишаешся прикутий. Скорiше, бачачи iх тим, чим вони е – нiчним кошмаром; i тодi, чи залишите ви iх, чи нi, вони втратять свiй контроль над вами, свою силу шкодити вам, i ви нарештi прокинетеся вiд свого сну, вiд своеi темряви, свого страху, свого нещастя.

Проведiть певний час, аналiзуючи все те, за що ви чiпляетесь, побачте все таким, яким воно е насправдi, тобто кошмаром, що, з одного боку, приносить вам збудження i задоволення, але також викликае тривогу, напруження, боязкiсть, страх, нещастя – з iншого.

Батько i мати – кошмарний сон. Дружина та дiти, брати та сестри – кошмарний сон. Все ваше майно – кошмарний сон. Ваше життя, як воно е тепер, – кошмарний сон. Всi до единоi речi, за якi ви чiпляетесь i переконали себе, що без них щастя не буде, – кошмарний сон.

Тодi ви зненавидите батька й матiр, жону i дiтей, братiв i сестер i навiть власне життя.

І тодi ви дуже, дуже легко полишите всi своi статки, а саме: припините чiплятися за них i тим самим знищите iхню здатнiсть шкодити вам.

Тодi нарештi ви зможете пережити той загадковий стан, який не можна описати чи переказати словами, стан непорушного щастя i спокою. І ви зрозумiете, скiльки iстини у тому, що кожен, хто перестане триматися за братiв або сестер, за батька, матiр або дiтей, землю чи будiвлi… тому воздасться сторицею, й той здобуде вiчне життя.




Медитацiя 3

Виявiть програму в своiй головi


А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, – вiддай i плаща йому. А хто силувати тебе буде вiдбути подорожне на милю одну, – iди з ним навiть двi.

    (Матвiй 5:40,41)

Якщо ви поглянете на те, як саме ви були вихованi i як поводитеся у цьому свiтi, то виявите, що у вашiй головi е цiла програма, набiр команд, яким мае бути свiт, яким маете бути ви i чого маете хотiти.

Хто несе вiдповiдальнiсть за це програмування? Не ви. Насправдi це зовсiм не ви той, хто вирiшуе навiть такi основнi речi, як своi бажання й прагнення i так званi потреби; що е вашi цiнностi, вашi смаки, ваше ставлення до того чи iншого.

То були вашi батьки, ваше суспiльство, культура, релiгiя, минулий досвiд, котрий вкладав робочi iнструкцii в ваш комп’ютер.

Тепер же, якого б ви не були вiку i куди б не йшли, ваш комп’ютер повсюди супроводжуе вас, вiн у постiйнiй активностi, i дiючи кожноi свiдомоi митi дня, владно наполягае на тому, щоб його накази втiлювалися в життя людьми i вами.

Якщо його накази втiленi, комп’ютер дозволяе вам бути спокiйним i щасливим. Якщо вони не втiлюються в життя, хай навiть i не через вашу провину, комп’ютер генеруе негативнi емоцii, якi змушують вас страждати.

1. Наприклад, якщо iншi люди у чомусь не дотягують до очiкувань цього комп’ютера, вiн карае вас розчаруванням, гнiвом чи образою.

2. Інший приклад: коли щось знаходиться поза вашим контролем або майбутне виглядае непевно, ваш комп’ютер вимагае, щоб ви вiдчували тривогу, напруження, хвилювання. Далi ви витрачаете чимало енергii, намагаючись приборкати цi негативнi емоцii.

І ви в цiлому справляетесь з ними, витрачаючи ще бiльше енергii на перебудову свiту навколо вас, аби накази вашого комп’ютера були реалiзованi.

Якщо так i станеться, вам буде дарована певна мiра хиткого спокою; хиткого – бо ж кожноi митi якась дрiбниця (потяг, що затримався, чи магнiтофон, що раптом перестав працювати, лист, що вже мав надiйти i не приходить – будь що) виявиться дисонуючою iз програмуванням вашого комп’ютера, i той вимагатиме, щоб ви знову почувалися засмученим.

Отак ви й живете цим жалюгiдним життям-животiнням, постiйно покладаючись на милiсть речей та людей, вiдчайдушно силуючись, аби вони вiдповiдали вимогам вашого комп’ютера, щоб можна було втiшатися бодай тим единим видом спокою, про який тiльки знаете, тимчасовим перепочинком вiд негативних емоцiй, з милостi вашого комп’ютера i вашого програмування.

Чи е з цього якийсь вихiд. Так.

Вам не вдасться змiнити свое програмування аж так швидко чи, мабуть, навiть нiколи. Та вам це й непотрiбно.

Спробуйте ось що:

1. Уявiть, що ви опинилися в ситуацii чи разом з людиною, яку вважаете неприемною й за звичних обставин уникали б.

2. Тепер спостерiгайте за тим, як ваш комп’ютер iнстинктивно починае активно дiяти, вимагаючи вiд вас уникати цiеi ситуацii або спробувати змiнити ii.

3. І якщо ви продовжуете стояти на своему й вiдмовляетеся змiнювати ситуацiю…

4. Спостерiгайте за тим, як комп’ютер настирливо вимагае вiд вас, щоб ви вiдчували роздратування чи тривогу, чи провину або будь-яку iншу негативну емоцiю.

5. Тепер продовжуйте дивитися на цю неприемну ситуацiю чи людину, поки не зрозумiете, що:

А. Це не вони викликали у вас негативнi емоцii. Б. Вони такi, якi вони е, просто роблять свое й поводяться по-своему, правильно чи неправильно, добре чи погано.

В. І це ваш комп’ютер, завдяки вашому програмуванню, наполягае на тому, аби ви вiдреагували негативними емоцiями.

Вам це буде краще видно, якщо зрозумiете, що хтось iз iншим програмуванням, зiткнувшись iз тiею ж таки ситуацiею чи особою, чи подiею, вiдреагував би цiлком спокiйно, навiть щасливо. Не зупиняйтеся, допоки не усвiдомите цiеi iстини: едина причина, чому i ви не реагуете спокiйно й щасливо – це ваш внутрiшнiй комп’ютер, котрий вперто вимагае, щоб реальнiсть була перероблена згiдно з його програмуванням. Спостерiгайте за всiм цим, так би мовити, як стороннiй спостерiгач, i далi самi побачите ту чудову змiну, яка станеться в вас.

Щойно зрозумiвши цю iстину й тим самим зупинивши свiй комп’ютер вiд генерування негативних емоцiй, ви можете вдаватися до будь-якоi дii, яку вважаете потрiбною. Можете уникати ситуацii чи особи; або можете спробувати змiнити iх, або наполягти на повазi до своiх прав чи до прав iнших; ви можете навiть вдатися до використання сили.

Але тiльки пiсля того, як позбавилися своiх емоцiйних розладiв, адже тодi вашi дii матимуть свiй початок у спокоi та любовi, а не в невротичному бажаннi догодити своему комп’ютеровi чи дiяти у вiдповiдностi до його програми, щоб позбавитися негативних емоцiй, котрi вiн генеруе.

Тодi ви зрозумiете, наскiльки глибока мудрiсть цих слiв: «А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, вiддай i плаща йому. А хто силувати тебе буде вiдбути подорожне на милю одну, iди з ним навiть двi».

Бо ж вам стане очевидним, що справжнiй гнiт походить не вiд людей, що борються з вами у судi, чи вiд властей, що примушують до рабськоi працi, але вiд вашого комп’ютера, чие програмування знищуе ваш душевний спокiй/лад тiеi самоi митi, як зовнiшнi обставини виявляться неспроможними задовольнити його накази. Як вiдомо, були люди, що почувалися щасливими навiть серед гнiтючоi атмосфери концентрацiйного табору!

Програмування, що гнiтить вас, – от вiд чого вам потрiбно звiльнитися.

От тодi вiдчуете ту внутрiшню свободу, вiд якоi тiльки й мають народжуватися всi соцiальнi революцii, оскiльки потужний порив, те могутне почуття, що пiднiмаеться у вашому серцi, коли ви бачите суспiльну несправедливiсть, i кличе до дii, матиме свiй корiнь у реальностi, а не в програмуваннi вашого «его».




Медитацiя 4

Зрозумiйте свою програму


А вiн засмутився тим словом, i пiшов, зажурившись, – бо великi маетки вiн мав!

    (Марк 10:22)

Чи знайоме вам це прозрiння, що ви були запрограмованi почуватися нещасливим i тому всi вашi зусилля, аби стати щасливим, були приреченi на невдачу?

Це можна порiвняти з тим, аби ви вводили у комп’ютер математичне рiвняння, а потiм щоразу невдало намагалися отримати вiд нього сонети Шекспiра.

Якщо ви бажаете бути щасливим, тодi насамперед потребуете не зусиль чи навiть доброi волi, чи бажання, а чiткого розумiння, як саме ви були запрограмованi. От як воно було насправдi:

I. Ваше суспiльство i ваша культура навчили вас вiрити, що ви не можете бути щасливi без певних людей i певних речей.

Тiльки-но погляньте навколо себе: повсюди люди вибудували свое життя на переконаннi, яке нiколи не пiддаеться сумнiву: без якихось речей, грошей, влади, успiху, похвали, хорошоi репутацii, кохання, дружби, духовностi, Бога вони не можуть бути щасливi. Як виглядае конкретно ваша комбiнацiя?

II. Щойно ви засвоiте це переконання, у вас природним чином утворюеться прив’язанiсть до цiеi особи, чи то речi, щодо яких вас переконали: без них ви не зможете бути щасливим.

III. Далi починаеться боротьба за те, щоб отримати цю дорогоцiнну для вас рiч чи людину, триматися за неi й захищатися вiд кожноi можливостi ii втратити.

IV. Це у пiдсумку приводить вас до нiкчемноi емоцiйноi залежностi, бо ж об’ект вашоi прив’язаностi тепер владний викликати захоплення, коли ви отримали його, тривогу, аби вас не позбавили його, й зробити нещасним, коли ви втратите його.

Наразi зупинiться на мить i складiть, серед цього жаху, безкiнечний список прив’язаностей, в’язнем яких ви стали. Думайте про конкретнi речi i людей, а не про якiсь абстракцii.

Щойно прив’язанiсть полонить вас, ви починаете вибиватися з сил, щогодини й щомитi, аби перестроiти свiт навколо себе, щоб вам здобути i втримати об’екти вашоi прив’язаностi.

Це дуже виснажлива задача, що залишае вам обмаль енергii для того, щоб жити й сповна насолоджуватися життям. Це також нездiйсненне завдання у свiтi, що постiйно змiнюеться, i який ви просто не в змозi контролювати.

Тож замiсть жити повноцiнним життям спокою i рiвноваги, ви приреченi на постiйне розчарування, тривоги, занепокоення, страх, пiдозри, напруження.

На якусь швидкоплинну мить цей свiт, i справдi, поступаеться перед вашим зусиллям i змiнюеться, щоб пiдлаштуватися пiд вашi бажання.

Тодi ви вiдчуваете щастя, але ненадовго. Чи, радше, вiдчуете нiби спалах задоволення, котрий зовсiм не е щастям, бо ж до нього домiшано страх, що кожноi митi цей свiт речей i людей, у якому ви, долаючи стiльки болю, нарештi розставили все на своi мiсця, може вислизнути з-пiд вашого контролю й пошие вас у дурнi, що вiн неодмiнно i зробить, ранiше чи пiзнiше.

V. І е ще дещо, над чим слiд замислитись: щоразу, коли вiдчуваете тривогу i страх, це бувае через те, що ви можете втратити чи не спроможетеся отримати об’ект свого бажання, чи не так?

І кожного разу, коли вас допiкають ревнощi, чи це не тому, що хтось може присвоiти те, до чого ви прив’язанi? І чи не викликае ваш гнiв те, що хтось стоiть на шляху до того, до чого ви прив’язанi? Погляньте самi: коли вашiй прив’язаностi щось загрожуе, ви стаете подiбнi до параноiка – не можете мислити розсудливо i об’ективно; ваше бачення стае спотвореним, чи не так? І щоразу, коли вiдчуваете нудьгу, чи це не тому, що недостатньо забезпеченi тим, що здатне, як ви вважаете, зробити вас щасливим i до чого ви прив’язанi?

А коли ви пригнiченi й нещаснi, причина цього очевидна й лежить на поверхнi: життя не дае вам того, без чого у вас, за вашим переконанням, не може бути щастя.

Майже кожна негативна емоцiя, яку ви вiдчуваете, е саме похiдним вiд прив’язаностi.

Отак ви й живете, обтяженi прив’язаностями – й вiдчайдушно прагнете досягти щастя, мiцно тримаючись за цей тягар. Безглуздя навiть думати, що таке можливо.

Трагедiя в тому, що вас переконали, що це единий спосiб досягнення щастя – i вiн же гарантовано породжуе тривогу, розчарування й скорботу.

Навряд чи е хтось, кому вiдкрили таку iстину: для того щоби бути по-справжньому щасливим, е одне i тiльки одне, що ви маете зробити: позбавитися програмування, звiльнитися вiд отих прив’язаностей.

Коли люди натрапляють на цю очевидну iстину, iм стае лячно вiд думки, скiльки болiсних зусиль потребуватиме вiдмова вiд iхнiх прив’язаностей. Але процес цей зовсiм не болiсний. Навпаки…

Вiдмовлятися вiд прив’язаностей – це абсолютно чудове завдання, якщо iнструмент, що ви використовуете для звiльнення вiд них, це не сила волi чи самозречення, а спостереження.

Усе, що потрiбно зробити, – це:

1. Вiдкрити очi i побачити, що насправдi ви зовсiм не потребуете цього об’екта прив’язаностi.

2. Просто усвiдомте, що ви були запрограмованi, пiдданi промиванню мiзкiв, аби думати, буцiмто не зможете бути щасливi або не зможете жити без цiеi конкретноi людини чи речi.

Згадайте, яких страждань ви колись зазнали, коли були певнi того, що нiколи не будете щасливi, бо ж втратили когось або щось, таке дорогоцiнне для вас. Але що сталося потiм? Пройшов якийсь час, i ви якось призвичаiлися до нового стану, причому почуваетеся досить непогано, чи не так? Це мало б стати для вас «дзвiночком», вказати на фальшивiсть вашого переконання, на трюк, який ваш запрограмований мозок зiграв з вами.

Прив’язанiсть – це не факт. Це переконання, така собi фантазiя у вашiй головi, набута через програмування.

Якби та фантазiя не iснувала у вашiй головi, ви б не мали прив’язаностей. Ви б любили речi й людей i щиро втiшалися б ними, проте, будучи вiльним вiд помилкових переконань, основою вашоi любовi до них не була б прив’язанiсть.

І, за великим рахунком, чи iснуе якийсь iнший спосiб отримувати справжне задоволення вiд чогось?

VI. Тепер прогляньте, немов би за списком, усi отi вашi прив’язаностi. І, звертаючись до кожноi особи чи предмета, який спаде на думку, скажiть: «Насправдi я зовсiм до тебе не прив’язаний. Я лишень вводив себе в оману через переконання, що без тебе я не почуватимуся щасливим».

Просто зробiть це чесно й щиросердно, i своiми очима побачте ту змiну, що станеться всерединi вас:

«Я насправдi зовсiм не прив’язаний до тебе. Я просто обманював себе через переконання, що без тебе менi не бути щасливим».




Медитацiя 5

Ваш розум творить нещастя


Верблюдовi легше пройти через голчине вушко, нiж багатому в Божее Царство ввiйти!

    (Марк 10:25)

Що потрiбно зробити, аби стати щасливим?

Щось зробити для цього не можете анi ви, анi будь-хто iнший. Чому? З тiеi простоi причини, що ви вже щасливi – тут-таки й зараз. Тож як можна стати тим, ким ти вже е?

Якщо це так, то чому ж ви не вiдчуваете цього щастя, котре вже й так ваше?

Тому що ваш розум творить нещастя, постiйно й увесь час. Позбудьтеся страждання, викиньте його зi свого розуму, i щастя, яке постiйно було вашим, негайно з’явиться на поверхнi.

Як саме позбутися нещастя?

Знайдiть, що його спричиняе, i погляньте на цю ситуацiю, рiшучо i неухильно. Воно автоматично вiдпаде само по собi.

Тепер, якщо поглянете уважно, то побачите, що е одне, i тiльки одне, що спричиняе нещастя.

Ім’я йому – Прив’язанiсть. Що таке прив’язанiсть?

Прив’язанiсть – це емоцiйний стан чiпляння за щось, викликаний переконанням, що без певноi речи чи без певноi людини ви не можете бути щасливим.

Цей емоцiйний стан чiпляння складаеться з двох елементiв; один з них позитивний, а iнший – негативний. Позитивний елемент – це спалах задоволення й захоплення, те радiсне збудження, яке ви вiдчуваете, коли отримуете те, до чого прив’язанi. Негативний елемент – це вiдчуття загрози й напруження, яке завжди супроводжуе прив’язанiсть.

Подумки уявiть когось, хто похапцем ковтае iжу у концтаборi: однiею рукою вiн пiдносить iжу до рота, iншою захищае ii вiд сусiдiв, котрi тут-таки вхоплять ii, щойно той послабить захист. Це буде iдеальний образ залежноi людини.

Тож прив’язанiсть самою своею природою робить вас вразливим для емоцiйних потрясiнь i завжди погрожуе розбити ваш внутрiшнiй спокiй.

Тож як можна сподiватися, щоб людина з прив’язаностями увiйшла у той океан щастя, що називаеться Царство Боже? Так можна сподiватися, що верблюд пройде через вушко голки!

Отже, ось у чому трагедiя прив’язаностi: якщо ii об’ект не можна отримати, вона спричиняе нещастя. Але якщо його досягнуто, вiн не стае причиною щастя, вiн просто дае спалах задоволення, що супроводжуеться втомою i знемогою. До того ж, звiсно ж, присутня тривога, що можна втратити об’ект своеi прив’язаностi.

Ви можете сказати: «А чи можу я мати хоча б одну прив’язанiсть?»

Звичайно. Можете мати стiльки, скiльки забажаете. Але за кожну прив’язанiсть платите цiну втраченим щастям.

Подумайте ось про що: прив’язаностi за своею природою такi, що навiть, якщо ви, задовольнивши чимало з них протягом одного дня, одну-едину прив’язанiсть не задовольнили, вона буде полювати на ваш розум i зробить вас нещасливим.

І немае способу перемогти у битвi з прив’язаностями. Як не бувае води, яка б була не мокра, так i прив’язаностi – без нещастя.

Не було ще в цьому свiтi такоi людини, яка б винайшла формулу, як втримувати об’екти своеi прив’язаностi без боротьби, тривоги, страху i, ранiше чи пiзнiше, поразки.

Є тiльки один спосiб перемогти у битвi з прив’язаностями – вiдкинути iх.

На противагу поширенiй думцi, вiдкинути прив’язаностi нескладно. Все, що маете для цього зробити, – побачити, але по-справжньому, такi iстини:

I. Перша iстина: ви тримаетеся за фальшиве переконання, що без цiеi конкретноi людини чи речi не будете щасливими.

Згадайте своi прив’язаностi одну за одною й усвiдомте помилковiсть, фальшивiсть цього переконання. Ви можете наштовхнутися на спротив, що йде вiд вашого серця, але у той момент, як ви й справдi побачите (усвiдомите), зразу вiдчуете емоцiйний результат цього усвiдомлення. Тiеi ж самоi митi прив’язанiсть втратить свою силу.

II. Друга iстина: якщо ви просто втiшаетеся речами, при цьому не чiпляючись до них, тобто вiдмовляючись пiдтримувати фальшиве переконання, що ви будете без них нещаснi, ви позбавляетеся всiеi борнi i емоцiйноi напруги захищати i стерегти iх для себе.

Чи спадало вам на думку, що ви можете утримувати всi об’екти своеi прив’язаностi, не вiдмовляючись вiд них, не зрiкаючись бодай одного з них, i можете насолоджуватися ними навiть бiльше, якщо не прив’язанi до них, тому що тепер ви перебуваете у спокоi i втiшаетеся ними, не вiдчуваючи напруженостi i страху iх втратити?

III. Третя i остання iстина: навчаючись насолоджуватися запахом тисячi квiтiв, ви не станете чiплятися за одну з квiток чи страждати, коли не зможете отримати ii.

Якщо маете тисячу улюблених страв, втрата однiеi пройде непомiченою й жодним чином не призведе до нещастя. Але саме вашi прив’язаностi й не дають розвинути ширший i куди рiзноманiтнiший смак до речей i людей.

У свiтлi всiх цих iстин не виживе жодна з прив’язаностей. Але свiтло, щоб бути ефективним, мае сяяти постiйно i безперервно. Прив’язаностi можуть почуватися вiльготно тiльки у темрявi iлюзii.

Багач не може увiйти у царство радостi не тому, що йому так вже подобаеться бути негiдником, але тому, що вiн вибирае для себе слiпоту.




Медитацiя 6

Чiпляння – це вмирання


Мають нори лисицi, а гнiзда небеснi пташки, – Син же Людський не мае де й голови прихилити.

    (Матвiй 8:20)

Ось помилка, яку бiльшiсть з нас робить у своiх вiдношеннях з iншими людьми. Ми намагаемося збудувати стабiльний осередок у потоцi життя, який знаходиться у постiйному русi.

Подумайте про людину, чиеi любовi ви бажаете. Вам хочеться бути значущим для цiеi людини i займати помiтне мiсце у життi такого чоловiка чи жiнки?

Вам хочеться, аби ця людина пiклувалася про вас i проявляла турботу якимось особливим чином? Якщо так, вiдкрийте очi й усвiдомте, що ви нерозумно запрошуете iнших людей присвоiти вас собi, обмежити вашу свободу заради своеi вигоди, контролювати вашу поведiнку, ваше зростання й розвиток на догоду власним iнтересам.

Це нiбито iнша людина каже вам: «Якщо хочеш бути особливим для мене, тодi маеш вiдповiдати моiм вимогам. Адже тiеi ж митi, як перестанеш дотягувати до моiх очiкувань, перестанеш бути особливим». А вам же хочеться бути особливим для когось, еге ж? Тож мусите сплатити за це втраченою свободою. Мусите танцювати пiд дудку iншоi особи, так само, як ви вимагаете, щоб вони танцювали пiд вашу, якщо хочуть бути особливими для вас.

Зупинiться на мить, щоби спитати себе, чи вартуе воно, щоби платити так багато за таку дрiбницю.

Уявить, що ви кажете тiй людинi, чиеi особливоi любовi прагнете: «Дай менi волю бути самим собою, думати своi думки, потакати своiм смакам, слiдувати своiм нахилам, поводитись так, як я вирiшу сам i як менi буде до вподоби».

Щойно сказавши цi слова, ви зрозумiете, що просите неможливого. Просити про те, щоби бути особливим для когось – це у сутi своiй означае взяти на себе зобов’язання постiйно догоджати цiй людинi. І через те втратити свою свободу. Вiдведiть скiльки потрiбно часу, щоб усвiдомити це.

Можливо, зараз ви готовi сказати: «Я скорiше виберу волю, нiж твою любов». Якщо б ви могли мати спiвкамерника в тюрмi або вiльно ходити по землi на самотi, що б ви обрали?

Тож скажiть тепер цiй людинi: «Я даю тобi волю бути собою, думати своi думки, потакати своiм смакам, слiдувати своiм нахилам, поводитись так, як ти вирiшиш сам i як тобi буде до вподоби».

Щойно скажете це, ви помiтите одну з двох речей: 1. Чи то ваше серце виявить супротив цим словам, i ви на власнi очi побачити власника й експлуататора, яким ви е насправдi (отож, саме час переосмислити свое фальшиве переконання, що без цiеi особи ви не можете жити чи не можете бути щасливi).

2. Або ж ваше серце промовить цi слова щиро, i тiеi ж митi всякий контроль, манiпуляцiя, експлуатацiя, привласнення, ревнощi щезнуть. «Залишайся собою, май власнi думки про все, потакай своiм смакам, слiдуй своiм нахилам, поводься так, як ти вирiшиш сам i як тобi буде до вподоби».

І ви помiтите ще дещо:

3. Ця людина автоматично перестане бути особливою i важливою для вас. Людина стане важлива сама по собi, так само, як прекраснi самi по собi схiд сонця чи музична симфонiя, як дерево, що неповторне i особливе само по собi, а не завдяки плоду чи затiнковi, який вони можуть запропонувати вам. Людина, яку ви любите, тодi буде належати не вам, але кожному чи нiкому, мов тi захiд сонця та дерево.

Перевiрте це, вимовивши отi слова знову: «Я даю тобi волю бути собою…»

Проказавши цi слова, ви звiльняете самого себе. Ви тепер готовi любити. Бо ж коли ви нав’язуетеся, то пропонуете iншому не любов, а ланцюг, який скуе вас обох: i вас, i того, кого кохаете. Любов може iснувати тiльки в умовах свободи. Хто по-справжньому любить, прагне добра тому, кого любить, i це тим бiльш вимагае звiльнення того, кого люблять, вiд того, хто любить.




Медитацiя 7

Цiннiсть негативних емоцiй


Розгнiвавсь господар тодi, та й сказав до свого раба: «Пiди швидко на вулицi та на завулки мiськi, i приведи сюди вбогих, i калiк, i слiпих, i кривих».

    (Лука 14:21)

Подумайте про когось, хто вам не подобаеться – про таку людину, якоi взагалi уникаете, тому що ii присутнiсть породжуе у вас неприемнi почуття. Уявiть себе в присутностi такоi особи й спостерiгайте, як пiднiмаються негативнi емоцii…

Цiлком зрозумiло, що цiею людиною може бути вбогий, калiка, слiпий чи кривий.

Тепер зрозумiйте: якщо ви запросите цю людину, цього жебрака з вулиць та завулкiв до себе додому, то отримаете такий подарунок, якого не зможе зробити вам нiхто з ваших чарiвних, приемних друзiв, якими б багатими вони не були.

Цей запрошений, чоловiк чи жiнка, вiдкрие вам свою душу, вiдкрие вам людську природу – i це одкровення таке ж дорогоцiнне, як i те, що знаходимо в Писаннi.

Бо ж яка вам користь, якщо ви знаете все Писання, але не знаете самого себе i через це живете життям робота?

Одкровення, яке цей жебрак збираеться принести вам, розширить ваше Серце, аж поки в ньому не знайдеться мiсце для кожноi живоi iстоти.

Хiба може бути кращий дар за цей?

А тепер погляньте на свою негативну реакцiю й задайте собi таке питання:

I. «Чи я контролюю цю ситуацiю, чи ж ця ситуацiя контролюе мене?»

Це перше одкровення. Разом з ним iде друге.

II. Спосiб контролювати ситуацiю – це контролювати себе, чого про вас не скажеш.

Як можна цього досягти?

А. Все, що вам потрiбно зробити, – це зрозумiти, що на свiтi е люди, котрi, опинись вони на вашому мiсцi, не вiдчували би негативних емоцiй до тiеi особи.

Б. Вони б контролювали ситуацiю, були б над нею, вона б не впливала на них так, як впливае на вас.

III. Отже, вашi негативнi емоцii були спричиненi не тiею особою, як ви помилково вважали, але вашим програмуванням.

Це е трете i найголовнiше одкровення.

Дивiться, що станеться, коли ви усвiдомите Це. Отримавши цi одкровення щодо самого себе, вислухайте одкровення, що стосуеться людськоi природи.

Ця поведiнка, цi характернi риси, притаманнi iншiй людинi, якi заставили вас реагувати негативно – чи ви усвiдомлюете, що вiн чи вона не вiдповiдальнi за них?

Ви можете триматися за своi негативнi почуття тiльки тодi, коли помилково вважаете, що цей чоловiк чи жiнка вiльнi й свiдомi того, що роблять, i, таким чином, вiдповiдальнi за своi вчинки.

Та хто i коли чинив зло, свiдомий того? Здатнiсть чинити зло чи бути злим – це не свобода, але немiч, бо ж вона передбачае обмаль свiдомостi i здатностi спiвчувати.

Тi, хто воiстину вiльнi, не можуть грiшити, як Бог не може грiшити.

Ця нещасна особа, що от зараз перед вами – вбога, скалiчена й слiпа, а не вперта й злостива, як ви, дуже нерозумно, уявляли собi.

Зрозумiйте цю iстину, вдивляйтеся в неi глибоко й невiдступно; й ви побачите, як вашi негативнi емоцii обернуться на спiвчуття i доброту.

Несподiвано в своему серцi ви маете мiсце для когось, кого було спроваджено на вулицi i завулки iншими людьми, i вами також.

Тепер ви зрозумiете, що цей жебрак прийшов до вашого дому, маючи милостиню для вас, – вiн наповнив ваше серце спiвчуттям i вивiльнив вашу душу.

Там, де зазвичай ви були контрольованi (такi особи мають владу пробуджувати у вас негативнi емоцii, й ви зазвичай прикладали зусиль, аби уникнути iх), тепер ви маете дар свободи не уникати нiкого i прямувати туди, куди хочете.

Коли ви усвiдомите це, то помiтите, як до спiвчуття у вашому серцi додасться й почуття вдячностi цьому жебраковi, який е вашим благодiйником. А також iще одне нове, незвичне почуття:

Ви насправдi вiдчуете палке бажання шукати товариства цих вбогих i калiк, яке так допомагае духовно рости, зовсiм як той, хто навчився плавати, шукае воду. Адже щоразу, будучи з ними, ви насправдi вiдчуваете спiвчуття, що постiйно ширшае, i райську свободу там, де ранiше зазвичай вiдчували пригнiчення й тиранiю з боку негативних почуттiв. Ви навiть не пiзнаете самого себе тепер, коли вийдете на вулицi, щоб, покiрнi настановi свого Вчителя, привести вбогих, калiк, слiпих i кривих.




Медитацiя 8

Прив’язаностi вихолощують наше життя


На суд Я прийшов у цей свiт, щоб бачили темнi, а видющi щоб стали незрячi.






Конец ознакомительного фрагмента. Получить полную версию книги.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/entoni-de-mello-17115027/zaklik-do-lubovi/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.



Если текст книги отсутствует, перейдите по ссылке

Возможные причины отсутствия книги:
1. Книга снята с продаж по просьбе правообладателя
2. Книга ещё не поступила в продажу и пока недоступна для чтения